Зміна транспортних маршрутів у протоці Ормуз: висока ціна на нафту та велика інтенсивність руху співіснують

⑴ Незважаючи на те, що впродовж останніх тижнів напади на танкери поблизу протоки зросли, обсяг експорту сирої нафти з Близького Сходу вже перевищує довоєнний рівень. Станом на тиждень, що завершився 18 жовтня, середньодобовий обсяг нафтотрафіку у регіоні (включаючи перевезення через Ормузьку протоку та альтернативні маршрути) перевищує 24 млн барелів, що більше за 23,3 млн барелів довоєнного рівня.⑵ Водночас слід розрізняти загальний обсяг експорту з Перської затоки та трафік, який проходить безпосередньо через протоку. За попередніми даними, у той же період обсяг перевезень через Ормузьку протоку (включаючи перевалку поблизу узбережжя Оману) становив близько 14 млн барелів на добу, що дорівнює 82% довоєнних показників. Таким чином, хоча рух протокою все ще зазнає значних перешкод, повного паралічу вже немає.⑶ Поточна ціна на нафту містить ризикову премію близько 20-30 доларів за барель: попри значні обсяги поставок, вартість залишається високою. Експерти ринку окреслюють баланс "великих обсягів — високих витрат": виробники використовують короткі маршрути перевалки за межами протоки, що створило альтернативну транспортну систему — обсяги поступово повертаються до норми, однак логістика залишається складною.⑷ Саудівська Аравія та Об'єднані Арабські Емірати активніше використовують трубопроводи для транспортування нафти до портів за межами протоки. У вересні близько 40% експорту сирої нафти з Перської затоки, не враховуючи Іран, минуло повз Ормузьку протоку, тоді як до війни ця частка становила лише 17%. Зміна структури енергетичної торгівлі дозволила більшій частині видобутку уникнути прямих ризиків атак.⑸ Усередині протоки оператори розгорнули систему коротких маршрутових перевезень: судна вимикають ідентифікаційні системи, перетинають протоку, а потім здійснюють перевалку біля узбережжя Оману. Та сама партія кораблів може неодноразово курсувати через зону підвищеного ризику, поступово формуючи спеціалізований флот, адаптований до умов воєнного часу. У цьому процесі роль відіграє й зовнішній військовий супровід.⑹ У той же час морська блокада суттєво обмежила можливості самого Ірану продавати нафту, що суперечить початковій стратегії: "якщо Іран не може експортувати — завадити експорту сусідів". Нині ж навколишні країни здебільшого змогли обійти блокаду.⑺ Дехто вважає, що із поступовим згасанням паніки ринок краще оцінюватиме реальний вплив обмежень руху через протоку, а ймовірність подальшого різкого зростання цін на нафту зменшиться. Однак низка оглядачів наголошує: якщо атаки триватимуть, але не приноситимуть результату, ситуація може змінитися за одним із двох сценаріїв — або повна відмова від ескалації, або розгортання сухопутних військ у сусідніх країнах, що призведе до серйозного розширення конфлікту.⑻ У довгостроковій перспективі щоденні труднощі з проходженням протоки пришвидшують впровадження альтернативних рішень. Великі азійські імпортери скоротили обсяги закупівель, Саудівська Аравія й ОАЕ максимально використовують існуючі трубопроводи й прискорюють будівництво нової інфраструктури, а партнери Міжнародної енергетичної агенції залучають стратегічні резерви для пом'якшення удару. Далі варто стежити за розвитком альтернативних транспортних маршрутів, зміною інтенсивності атак і темпами вивільнення стратегічних запасів.